for eight years I kept saying: my home is at war
finally to accept that my home is war
on its train from the east of the country to the west
death is transporting life
the night plunges into the ground
with clutches of withered flowers
and becomes the rotten teeth of silence in our mouths
our language is now the chatter of volunteers and refugees
in which sirens sing songs for Odysseus
our memory is now freedom’s dirty embroidered shirt
its long walk from one heart to another
Translated, from the Ukrainian into English, by Yuliya Musakovska
Poem chosen by Emilia Mirazchiyska
Original text:
Ия Кива
вісім років казати: в мене вдома війна
щоб нарешті прийняти: мій дім – це війна
її потяг повільний зі сходу на захід країни
у якому смерть життя перевозить
ніч заходить у землю судомами квітів змарнілих
і лягає в роти нам гнилими зубами мовчання
наша мова тепер – волонтерсько-біженський чат
у якому сирени співають пісень Одісею
наша пам’ять тепер – брудна вишиванка свободи
її довга хода від серця до серця
