I
Can you hear these movements inside trunks
that’s language flowing in wooden veins and blossoming with barren flowers
the language is as dark as soil
as dark as blood pulling us into the ground
Red quills got stuck in the inkwells of our mouths
full of blood as if we were fighting
every word is painful
We just need to be quiet to stay alive now
Loose sand of language is taking us down
II
Letters go to war
form the words which nobody wants to pronounce
sentences hit landmines
stories are shelled by multiple launch rocket systems
Missile hits word дім
in the broken window of letter д
it’s easy to see how letter і loses her head
how a roof of letter м collapses
It’s hard to recognize the language during wartime
sentences are so awkward
nobody wants to die
nobody wants to speak
Near the hospital bed of letter й lies a prosthesis
of diacritical mark which she is ashamed
once again the seams diverge with the gaps of letter ф
from bullet wounds on the etymological front
soft sign lost his tongue during torture
Wards are full of letters
there’s even no place for apostrophe
paint is peeling down from the walls
words are falling away as confusing slang
and who will speak it
Translation by the author and Daryna Gladun
Series edited by Emilia Mirazchiyska
Original text:
АБЕТКА ЯК ПАЛАТА ДЛЯ ПОРАНЕНИХ
І
Чуєш цей рух у стовбурах
це мова тече в дерев’яних жилах і буяє пустоцвітом
мова чорна мов земля
чорна мов кров що тягне нас у землю
Червоні пера застрягли в чорнильницях наших ротів
повні крові наче під час бійки
кожне слово завдає болю
Щоб зараз лишитися живими треба мовчати
Сипучі піски мови тягнуть нас на дно
ІІ
Літери йдуть на війну
складаються в слова які ніхто не хоче вимовляти
речення підриваються на мінах
історії обстрілюють системами залпового вогню
У слово дім влучає снаряд
крізь розбите вікно літери д
можна побачити як літера і втрачає голову
як провалюється дах літери м
Мову під час війни не впізнати
речення такі недолугі
ніхто не хоче помирати
ніхто не хоче говорити
Біля лікарняного ліжка літери й лежить протез
діакритичного знака якого вона соромиться
уже вкотре розходяться шви просвітами літери ф
від кульових поранень на етимологічному фронті
м’який знак втратив язик під час катувань
Палати забиті літерами
що й апострофа не вставиш
відпадає фарба зі стін
осипаються слова незрозумілими покручами
і хто ними буде говорити
